Псалми 142

1 Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (142:2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю! 2 (142:3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його, 3 (142:4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали! 4 (142:5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою... 5 (142:6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих! 6 (142:7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони! 7 (142:8) Виведи душу мою із в’язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!