Псалми 102

1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102:2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе! 2 (102:3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене! 3 (102:4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі... 4 (102:5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій... 5 (102:6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості... 6 (102:7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн! 7 (102:8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі... 8 (102:9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене! 9 (102:10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую, 10 (102:11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене... 11 (102:12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава! 12 (102:13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам’ять Твоя з роду в рід. 13 (102:14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець, 14 (102:15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили! 15 (102:16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї. 16 (102:17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй. 17 (102:18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить. 18 (102:19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа, 19 (102:20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес, 20 (102:21) щоб почути зідхання ув’язненого, щоб на смерть прирокованих визволити, 21 (102:22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його, 22 (102:23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві. 23 (102:24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив... 24 (102:25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки. 25 (102:26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук, 26 (102:27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони... 27 (102:28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! 28 (102:29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!