Пісня над піснями 7

1 (7:2) Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене! 2 (7:3) Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями! 3 (7:4) Два перса твої немов двоє сарняток близнят! 4 (7:5) Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску! 5 (7:6) Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями! 6 (7:7) Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах! 7 (7:8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних! 8 (7:9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!... 9 (7:10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих! 10 (7:11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене! 11 (7:12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах! 12 (7:13) Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам! 13 (7:14) Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!